РIд orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2647


РIД — це цiлий ряд однойменних значень, притаманних iменникам, прикметникам, займенникам, частково числiвникам i дiєсловам, що виражають протиставлення за бiологiчною статтю (пор. новий викла-дач розпочав лекцiю i нова викладачка розпочала лекцiю). Рiд iменника — несловозмiнна категорiя, що знаходить своє ви-раження в закiнченнях слiв (лектор — лекторка, спiвак- спiвачка), закiнченнях узгоджуваних з iменниками прикметникiв, займенникiв,
числiвникiв: старий сад — стара шафа, регулярних словотворчих суфiксах, за допомогою яких утворюються слова на позначення осiб жiночоï статi (ин(я), -к(а), -их(а) та iн.) та недорослих осiб (- ен(я) тощо): князь — княгиня, учитель — учителька; мавпа — мавпеня. Украïнська мова характеризується високим рiвнем демократизму щодо творення похiдних iменникiв на позначення осiб жiночоï статi, що дає пiдстави для твердження про динамiчний розвиток в ïï граматичному ладi особливоï категорiï жiночостi. У сучаснiй украïнськiй мовi наявнi три граматичнi роди: чоловi-чий, жiночий i середнiй. Всi iменники, крiм слiв типу дрiжджi, сани, ворота, подiляються на цi роди, з-помiж iменникiв найбiльше нара- ховується слiв чоловiчою роду, менше жiночого i найменше серед- нього. Рiд може виступати засобом вираження протиставлення за ознакою статi (ця ознака утримує iснування роду практично в усiх мовах свiту, незважаючи на те, чи виявляється вона в граматичних, лексичних, соцiо-культурологiчних аспектах (англiйська мова): кiт- кiшка, пiвень — курка, батько — мати. В сучаснiй украïнськiй мовi бiльшiсть iменникiв є назвами неiстот (бiльше 79 вiдсоткiв), тому i значення роду має свою мотивацiю не у бiльшостi iменникiв, з-ломiж iменникiв — назв неiстот воно виражається тiльки через протистав-лення закiнчень: стiл — фабрика — вiкно. З-помiж невiдмiнюваних iншомовних iменникiв значення роду ви-являється через протиставлення осiб за статтю (мадам — ферарi), суто формальним вiднесенням усiх назв неiстот до середнього роду (пюре, попурi) та зарахуванням назв тварин до чоловiчого роду (кен-гуру, шимпанзе). Ця закономiрнiсть в украïнськiй мовi часто пору-шується активною дiєю синонiмiчних звязкiв або впливом родо-ви- дових вiдношень з-помiж iменникiв — назв неiстот, коли невiдмiнюва-ний iншомовний iменник є видовою назвою щодо украïнського iмен-ника як родовоï назви, хiндi, iдиш, кiсуахiлi (родова назва мова); мiльдю, берi (родова назва хвороба») — це iменники жiночого роду; халiлi, араратi, оджалетi (родова назва виноград») — iменники чо-ловiчого роду. У сучаснiй украïнськiй мовi з-помiж невiдмiнюваних iншомовних iменникiв фiксується понад 28 вiдсоткiв вiдхилень вiд загального правила ïх розподiлу за родами. Подiбне спостерiгається i серед iменникiв — назв тварин (iнколи ïх називають зоонiмами), коли внаслiдок впливу семантики статi (жiночоï) або семантики недорослостi слово набуває значення жiночого або середнього роду: великий шимпанзе — велика шимпанзе — мале шимпанзе. 72
Особливе мiсце серед iменникiв посiдають так званi слова спiльного роду типу сирота, невдаха, нечепура, що рядом лiнгвiстiв розглядаються як iменники з омонiмiчними формами роду: цей си-рота — ця сирота. Сюди ж iнколи вiдносять й iменники на позначення назв осiб за професiєю, адмiнiстративною посадою та званням: невропатолог, хiрург, директор, професор. У сучаснiй украïнськiй мовi зрiдка спостерiгається хитання в родi: зал -чол.р.; зала-жiн.р. Рiд невiдмiнюваних власних назв визначається за тим, до якого роду належить загальна назва: Токiо, Тбiлiсi- середнiй рiд (мiсто — середи, р.); Мiсiсiпi-жiночий рiд (рiчка — жiн. р.) Рiд невiдмiнюваних абревiатур здебiльшого вiдповiдає граматичному значенню роду го-ловного слова у твiрному словосполученнi: НДПУ- жiночий рiд (На-родно-демократична партiя Украïни), виняток становить слово ВАК (Вища атестацiйна комiсiя, що набула ознак вiдмiнюваностi ВАКу i характеризується ознакою чоловiчого роду). Рiд займенникiв загалом близький до однойменноï категорiï iмен-никiв. Займенники я, ти, ми, ви належать до спiльного роду (хоча вiднесення слiв ми, ви до спiльного роду є дещо умовним у силу ïх множинного вияву): я прийшов — я прийшла; ми, кожен з яких — ми, кожна з яких; хто — чоловiчого роду, що — середнього роду: Хто прочитав? Що трапилось? Рiд займенникiв вiн, вона, воно окреслений не тiльки в узгоджуваних елементах, але й виражений вiдповiдним закiнченням. Рiд прикметникiв, дiєприкметникiв, порядкових числiвникiв, окре-мих форм минулого, давноминулого часу та умовного способу дiєслова виступає засобом дублювання родовоï характеристики iменника або займенника, з яким узгоджуються вiдповiднi атрибутивнi (виконують функцiю означення) або предикативнi (функцiя присудка) родовi форми: новий будинок — нова хата — нове примiщення. Особливiстю форм минулого та давноминулого часу, умовного способу дiєслова є те, що вони часто своєю семантикою спрямованi на вiдображення значення статi i вiдповiдного роду iменника: Лiкар зайшов — Лiкар зайшла. Форми ж середнього роду цих утворень можуть вказувати на безособовiсть дiï: смеркало; темнiло. У всiх цих утвореннях рiд виступає словозмiнною категорiєю. Рiд числiвникiв типу оба — обi, обидва — обидвi, два — двi. Його особливiстю є те, що за його допомогою протиставляються форми чоловiчого i жiночого роду: два сини — двi доньки; для чоловiчого i середнього роду форми числiвника виступають спiльними: двоє друзiв — двоє немовлят.

РIд orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2647