ПрислIвник orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2644


ПРИСЛIВНИК-самостiйна невiдмiнювана частина мови, яка ви-ражає ознаку дiï чи стану, або ознаку iншоï ознаки: Широко розляглися лани. Весело спiвали дiвчата, повертаючись додому. Прислiвник як частина мови вiдзначається сукупнiстю морфо-логiчних, синтаксичних та семантичних ознак. До основних морфо-логiчних ознак прислiвника можна вiднести його незмiнюванiсть, тобто вiдсутнiсть словозмiни, лексичну та словотвiрну спiввiдне-сенiсть з iншими частинами мови, наявнiсть особливих морфем для творення прислiвникiв. За словотвiрною будовою прислiвники подiляються на мотиво-ванi й немотивованi. Мотивованими можна назвати такi, походження яких легко встановити за спiввiднесенiстю з iншими частинами мови, пор.: тепло, по- своєму, жартома. Немотивованими є такi прислiвники, якi втратили спiввiднесенiсть з прозорими лексико- граматичними розрядами слiв, пор.: де, коли та iн. За лексичним значенням усi прислiвники подiляються на озна-чальнi та обставиннi. До першого розряду належать прислiвники, що показують якiснi ознаки дiï чи стану (добре працювати, мiцно спати, йти пiшки), кiлькiсний вияв ознаки (надзвичайно весела жiнка). Характерною ознакою означальних прислiвникiв є ïх здатнiсть утворювати ступенi порiвняння, подiбно до якiсних прикметникiв, вiд яких вони утворюються: високо — вище — найвище — якнайвище; весело — веселiше — бiльш весело. До другого розряду належать прислiвники, що означають зовнiшнi обставини, при яких вiдбувається дiя, пор.: Вранцi надворi чути голоси; Микола навмисне не передав лихоï вiстки. Можна говорити про закрiпленiсть за прислiвником синтаксичноï функцiï обставини: Сьогоднi можна поговорити про щось приємне; До кав'ярнi ми завiтали, бо знали, що саме тут готують прекрасну каву по-турецьки. Прислiвники iнколи повязуються з iменником i виражають ознаку предмета, пор.: Семен сьогоднi обрав шлях праворуч.

ПрислIвник orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2644