ЗАХIДНЕ НАРIЧЧЯ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2478


ПIВДЕННО-ЗАХIДНЕ НАРIЧЧЯ — одне iз трьох нарiч украïнськоï мови. Поширене на територiï Вiнницькоï, Хмельницькоï, Тернопiльськоï, Львiвськоï, Iвано- Франкiвськоï, Чернiвецькоï, Закарпатськоï областей, у пiвденних районах Житомирськоï, Рiвненськоï, Волинськоï областей, у деяких районах Кiровоградськоï, Миколаïвськоï, Одеськоï областей, а частково у Польщi, Словаччинi, Румунiï. Пiвденно-захiдне нарiччя складають волинський, подiльський, надднiстрянський, покутсько-буковинський, гуцульський, надсянсь- кий, бойкiвський, лемкiвський, закарпатський говiр. Найважливiшими ознаками пiвденно-захiдних говорiв є те, що у бiльшостi ïх функцiонує 6 голосних фонем, але у карпатськiй групi говорiв є ще фонема ]ы] та фонема [у], напр.: дым, сын, дувка (див. також ЛЕМКIВСЬКИМ ГОВIР, НАДСЯНСЬКИЙ ГОВIР). Пiвденно- захiднi говори характеризуються поширенням фонем [ґ], [ф], [дж], [дз], напр.: ґринджоли, Гiд, филя (хвиля), джерело, дзв'iр. Тут спостерiгається явище переходу [д'], ]т'] в [ґ'1, [к'], напр.: д'iти — ґ'iти, т'iсно — к'iсто; оглушення дзвiнких приголосних у серединi i кiнцi слiв, напр.: грип (гриб), дуп (дуб) поширення звукосполучень [гi], [кi], [хi] або [г'е], [к'е], [х'е], напр.: лавк'i, лавк'е, вживання у частинi говорiв [е] на мiсцi [и] у наголошенiй позицiï, напр.: девно (дивно). Серед морфологiчних ознак: суфiкси -чи, -ши, -т у iнфiнiтивi (б'iгчи, стрииiчи, кричат), препозицiя частки -ся (си вiддала).

ЗАХIДНЕ НАРIЧЧЯ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2478