ЧАСТИНА МОВИ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2661


ЧАСТИНА МОВИ — лексико-граматичний розряд слiв, який вiд- рiзняється вiд iнших своïм значенням, набором граматичних категорiй, основними синтаксичними функцiями та засобами словотворення. Так, iменники вiдрiзняються вiд iнших частин мови тим, що мають спiльне значення предметностi, у них наявнi самостiйнi категорiï роду, числа й вiдмiнка. Iменники подiляються на чотири вiдмiни за типами вiдмiнювання, синтаксичною функцiєю пiдмета та додатка, якi є головними для iменника. Подiл слiв за частинами мови був проведений дуже давно, ще в античних граматиках. У IV ст. до Р.Х. Арiстотель уже видiляв iмя, дiєслово, сполучник, прийменник. Саме з античних граматик автор однiєï з найавторитетнiших граматик (Грамматика Словенския пра-вильное Синтагма…, надрукована в вю бiля Вiльни у 1619 роцi) Мелентiй Смотрицький видiляє вiсiм частин мови: Iмя, дiєслово, числiвник, займенник, прийменник, сполучник, частка, вигук. Частини мови видiляються за рiзними ознаками. Традицiйним для європейського мовознавства є подiл за морфологiчними ознаками, але останнiм часом ученi переконуються у недосконалостi таких
основ видiлення частин мови, наголошуючи на тому, що визна-чальними повиннi бути синтаксичнi критерiï. Склад частин мови у рiзних мовах рiзний. Вiдмiнностi стосуються як кiлькостi частин мови, так i ïх обсягiв. Для украïнськоï мови традицiйним є подiл на повнозначнi та не- повнозначнi або самостiйнi й несамостiйнi частини мови. До повно-значних належать iменник, прикметник, числiвник, займенник, дiєслово i прислiвник; до неловнозначних — прийменник, сполучник, частка. Окремо видiляється вигук, який не належить нi до повнозначних, нi до неловнозначних частин мови. У живiй мовi вiдбуваються якiснi змiни, внаслiдок чого можливий перехiд одних частин мови в iншi. Такi переходи звязанi зi змiною лексичних та граматичних властивостей слiв.

ЧАСТИНА МОВИ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=2661